Моє серце розбилося, коли я мала покинути танці, але повернення до улюбленої справи дало мені нове життя.
Рена Фаражова, жителька Реджайни, поділилася своєю історією у рубриці «Із перших вуст». Ще дитиною Рена мріяла стати професійною танцівницею у своєму рідному Азербайджані, але хвороба серця змусила її зупинитися. Надія на повернення до улюбленої справи виникла в Канаді.
Зупинка серцем і танцем
У віці десяти років я виступала з дитячим ансамблем «Cücələrim». Азербайджанські національні танці були моєю пристрастю з трьох років. Кожен виступ давав можливість подарувати щастя іншим, але раптом двері до цієї мрії зачиняє суворий діагноз — аритмія та проблеми з клапанами серця.
Мої мрії розчавило одночасно з серцем, яке почало боліти і втрачати ритм. Я мусила зупинитися, коли лікарі сказали, що танці можуть зашкодити. Танці були моєю ідентичністю, і втратити їх було нестерпно.
Назад до ритму життя
З часом лікування дозволило мені повернутися до життя, і навіть до танців у розважальній формі. Спогади про минуле все ще важкими шлейфами лягали на душу, але моє серце пульсувало під музику, яка знову повернулася з новою силою.
Перебравшись до Канади, я вважала, що танці залишаться у минулому. Але нове середовище відкрило обійми нашим традиціям. У 2023 році з друзями ми заснували Азербайджанську культурну асоціацію Реджайни, яка підтримує народні традиції. День, коли я отримала національний костюм з Азербайджану, був наче поверненням частини душі.
Дух традицій — у серці та танці
Костюм з батьківщини навіяв спогади — його вишивка сяяла на світлі, а тканина нагадала мені смак дитячих мрій. Одягати його було майже таким, як повернутися у минуле.
Як ви вважаєте, чи можуть танці допомагати нам знаходити себе у нових умовах? Чи є у вас подібні історії про силу мистецтва у вашому житті?
Рена Фаражова, жителька Реджайни, поділилася своєю історією у рубриці «Із перших вуст». Ще дитиною Рена мріяла стати професійною танцівницею у своєму рідному Азербайджані, але хвороба серця змусила її зупинитися. Надія на повернення до улюбленої справи виникла в Канаді.
Зупинка серцем і танцем
У віці десяти років я виступала з дитячим ансамблем «Cücələrim». Азербайджанські національні танці були моєю пристрастю з трьох років. Кожен виступ давав можливість подарувати щастя іншим, але раптом двері до цієї мрії зачиняє суворий діагноз — аритмія та проблеми з клапанами серця.
Мої мрії розчавило одночасно з серцем, яке почало боліти і втрачати ритм. Я мусила зупинитися, коли лікарі сказали, що танці можуть зашкодити. Танці були моєю ідентичністю, і втратити їх було нестерпно.
Назад до ритму життя
З часом лікування дозволило мені повернутися до життя, і навіть до танців у розважальній формі. Спогади про минуле все ще важкими шлейфами лягали на душу, але моє серце пульсувало під музику, яка знову повернулася з новою силою.
Перебравшись до Канади, я вважала, що танці залишаться у минулому. Але нове середовище відкрило обійми нашим традиціям. У 2023 році з друзями ми заснували Азербайджанську культурну асоціацію Реджайни, яка підтримує народні традиції. День, коли я отримала національний костюм з Азербайджану, був наче поверненням частини душі.
Дух традицій — у серці та танці
Костюм з батьківщини навіяв спогади — його вишивка сяяла на світлі, а тканина нагадала мені смак дитячих мрій. Одягати його було майже таким, як повернутися у минуле.
Як ви вважаєте, чи можуть танці допомагати нам знаходити себе у нових умовах? Чи є у вас подібні історії про силу мистецтва у вашому житті?