Зворушлива історія юної Кім Рабо, що навіки залишилася в нашій пам'яті.
У далекому 1975 році страшна трагедія сколихнула Оттаву та всю Канаду. Кім Рабо, 17-річна старшокласниця, стала першою жертвою жахливої серії подій, від якої донині холодить кров.
На одному з уроків релігії в школі Святого Пія в Оттаві, стався стрілянина, в результаті якої Марк Хо загинув, а винуватець позбавив себе життя. Проте, історія Кім лишилася майже в тіні цієї трагедії.
Пам'ять про Кім, якою вона була насправді
Хоча з цього жахливого дня минуло вже майже півстоліття, друзі та родина Кім намагаються зберегти пам'ять про неї як про добру і талановиту дівчину, яка мріяла стати лікарем.
Кім, побувавши у школі Святого Пія, все ж закінчила навчання в Інституті Гліб, де її пам'ять залишила незабутній слід. Друзі, такі як Фред Мей, тихо захищають її від забуття, організовуючи виставки та присвячуючи їй портрети.
50-річний спомин, який закликає до роздумів...
Тонкі лінії трагедії переплітаються з особистими історіями Кім та її близьких, які намагаються знайти втіху в збереженні пам'яті про кохану. Як ви вважаєте, що ми можемо зробити, щоб не допустити подібних трагедій у майбутньому?
У далекому 1975 році страшна трагедія сколихнула Оттаву та всю Канаду. Кім Рабо, 17-річна старшокласниця, стала першою жертвою жахливої серії подій, від якої донині холодить кров.
На одному з уроків релігії в школі Святого Пія в Оттаві, стався стрілянина, в результаті якої Марк Хо загинув, а винуватець позбавив себе життя. Проте, історія Кім лишилася майже в тіні цієї трагедії.
Пам'ять про Кім, якою вона була насправді
Хоча з цього жахливого дня минуло вже майже півстоліття, друзі та родина Кім намагаються зберегти пам'ять про неї як про добру і талановиту дівчину, яка мріяла стати лікарем.
- Вона була дуже розумна та талановита.
- Любила плавати та грати на флейті.
- Вона баскавіт через свою трохи сором'язливу натуру, але завжди була відкрита до нових друзів.
Кім, побувавши у школі Святого Пія, все ж закінчила навчання в Інституті Гліб, де її пам'ять залишила незабутній слід. Друзі, такі як Фред Мей, тихо захищають її від забуття, організовуючи виставки та присвячуючи їй портрети.
50-річний спомин, який закликає до роздумів...
Тонкі лінії трагедії переплітаються з особистими історіями Кім та її близьких, які намагаються знайти втіху в збереженні пам'яті про кохану. Як ви вважаєте, що ми можемо зробити, щоб не допустити подібних трагедій у майбутньому?