Сучасні канадські класи опинилися під загрозою впливу небезпечних мізогінічних ідей, зокрема серед юних учнів. Це не жарти, а реальність, з якою стикаються вчителі по всій країні.
Недавнє опитування Angus Reid та White Ribbon розкриває серйозність проблеми: 80% канадських освітян помітили виявлення сексизму та мізогінії у класах. Багато з цих ідей походять з інтернету, де вони активно популяризуються впливовими фігурами на зразок Ендрю Тейта.
Чому ж це відбувається?
Зараз, коли відомі мізогінічні блогери втрачають популярність, їх місце займають спортзальні інфлюенсери, які продовжують поширювати зневагу до жінок. На жаль, багато шкільних жарти на цю тему починаються з нешкідливих реплік, однак швидко набувають образливого характеру.
А як вчителі справляються з цією проблемою?
На жаль, більшість освітян зізнаються, що вони не мають достатніх інструментів для боротьби з цими викликами. Їм постійно доводиться стикатися з образливими висловлюваннями, які іноді проходять повз їхню увагу через використання сленгових термінів.
А яка ваша думка? Чи можуть школи та вчителі впоратися з цим викликом самостійно, чи потрібна підтримка суспільства та родини?
Недавнє опитування Angus Reid та White Ribbon розкриває серйозність проблеми: 80% канадських освітян помітили виявлення сексизму та мізогінії у класах. Багато з цих ідей походять з інтернету, де вони активно популяризуються впливовими фігурами на зразок Ендрю Тейта.
Чому ж це відбувається?
- Інтернет-платформи не відокремлені від реального світу, як колись, вважає Джонатан Рід. Це сприяє переносу агресивних жартів та мему-змісту в реальне життя.
- Сальсабель Алманссорі, наукова співробітниця Університету Віндзор, підкреслює, що небезпечні тeми розповсюджуються у шкільних колективах як своєрідний «прихований предмет навчання» з метою отримання «очок маскулінності».
Зараз, коли відомі мізогінічні блогери втрачають популярність, їх місце займають спортзальні інфлюенсери, які продовжують поширювати зневагу до жінок. На жаль, багато шкільних жарти на цю тему починаються з нешкідливих реплік, однак швидко набувають образливого характеру.
А як вчителі справляються з цією проблемою?
На жаль, більшість освітян зізнаються, що вони не мають достатніх інструментів для боротьби з цими викликами. Їм постійно доводиться стикатися з образливими висловлюваннями, які іноді проходять повз їхню увагу через використання сленгових термінів.
А яка ваша думка? Чи можуть школи та вчителі впоратися з цим викликом самостійно, чи потрібна підтримка суспільства та родини?